вівторок, 29 березня 2016 р.

Як українська команда FLL "Wild Robots" в Естонію їздила

Деякі збори бувають швидкими. Напрочуд швидкими. Ну просто дуже-дуже швидкими.

Сьогодні ми дізнаємося, що за два тижні турнір. А виїхати нам потрібно через 9 днів. Ні у кого немає не те що віз, у деяких дітей немає закордонних документів.

Через два дні у всіх уже все є, ми відносимо всі необхідні документи у консульство, виявляється, що наступні 4 дні – свята (8 березня на носі), тому забираємо через тиждень, у день виїзду. За півтори години до виїзду, власне. Декілька недоспаних ночей, декілька недорахованих нервових клітин – і вуаля, ми в автобусі.

В процесі зборів з’ясовується, що макет нашої презентації безслідно загублений після українського FLL (Всеукраїнського чемпіонату FIRST LEGO League 27 лютого 2016 р.). Переклад презентацій ми свідомо відклали на поїздку в автобусі та ночі перед турніром.

Власне, поїздка. 20-ти годинна. 20 годин у автобусі. 20, Карл!!! Без сну, зупинок, з 4ма кордонами, з 4ма підлітками, які постійно говорять, дивляться мультики про поні і хочуть їсти. Білоруський кордон – це окрема тема. Навряд чи це те місце, де ми мріяли опинитися о 2 годині ночі, але саме там діти дізналися про анатидаєфобію (боязнь того, що у світі є качка, яка за тобою спостерігає). З цього моменту поїздка стала ще веселішою…

І нарешті ми в Естонії. Таллінн. Довго розбиралися, як він пишеться правильно. З’ясувалося, що саме так – з дома «л» і двома «н». естонці взагалі дуже люблять подвоєння, через слово ми бачили «ее», «аа», «оо» і тому подібне.

Всілякі домисли і стереотипи з приводу естонців виявилися повною белібердою, це напрочуд привітні та люб’язні люди. Нас зустрів на вокзалі один з організаторів і допоміг дістатися до готелю. Постійно посміхаючись, жартуючи і розважаючи нас. Ми були в захваті від нього, від організації турніру в цілому ( у цьому захваті ми безперервно перебували усі два дні турніру), від Таллінну. Як виявилося, наш готельчик розташовувався буквально за 100 метрів від входу в історичну частину міста – старе місто. Цей вхід охороняє башта Товста Маргарита, названа так недаремно – вона дійсно дуже кругленька та об’ємна. І готель наш називався так само, через близьке з нею сусідство, очевидно. Таке зручне розташування дуже стало нам у нагоді, і ми змогли помилуватися містом, незважаючи на те, що часу було вкрай мало. Маріта, одна з волонтерів, організувала нам міні-екскурсію. Ми дізналися, що в Старому Місті заборонений проїзд транспорту, окрім таксі та авто тих людей, які безпосередньо на цих вулицях мешкають або працюють; це також є культурним, історичним, та туристичним ценром міста. Деяким будинкам понал 400 років (!), але, незважаючи на це, виглядають вони цілком добре – за ними дуже пильно доглядають; вразила кількість музеїв та театрів, на одній вулиці я нарахувала 4 (у Таллінні мешкає 400 тис населення, це приблизно десята частина Києва), а також, звісно, різноманіття ресторанів, ресторанчиків, кав’ярень, сувенірних крамниць. Чайки на вулицях, качки, що гуляють самі по собі. Запах моря у повітрі. Таллінн неймовірний.

Вечір і ніч у нас пройшли під девізами “сон для слабаків” та “проект за одну добу”. До слова, плакат Core Values ми теж перероблювали заново англійською. Нам пощастило, оскільки в нашій команді геніальні не лише тренери, а й діти - вони швиденько визубрили тексти, які ми спільними зусиллями складали і наступного дня переконливо доводили суддям, що “зис солюшн оф проблем из вері бест”, “ві віл пут дівайдерс, ну, распоркі, інту зе треш тьюб” та з особливим натиском “ар робот із вері стронг хіз нейм із Геннадій!”.

Взагалі, весь естонський турнір FLL, від початку і до закриття - це суцільний позитив, фан, веселощі, смаколики і розваги, об’єднані тим незримим Духом ФЛЛ, про який всі стільки говорять. Він справді існує. Він сміється, бігає, пригощає саморобними та купованими цукерками і печивом, кличе грати в ігри, видає видумані нагороди, фотографує, співає, танцює, грає в пінг-понг, інтерактивний бокс, їздить на ховерборді, проводить майстер-класи, обліплює цукровою ватою, ділиться ідеями проектів, тут же збирає сміття, трохи перевертає і ламає піт-зону, якщо втрачаєш пильність - і все це через самих учасників, які, власне, і приносять солодощі, ігри та нагороди, які нестримно носяться туди-сюди, розсіваючи щастя і хаос, бажання теж чимось поділитися та залишити на згадку у куточку пам’яті частинку цього невгамовного калейдоскопу.

Окремо варто сказати про тренерів-тире-ведучих-тире-організаторів цього дійства. Це без перебільшення ангели FLL, які два дні були просто нескінченними батарейками драйву, енергії та позитиву, скеровували і впорядковували все це дійство, при тому встигаючи поцікавитись у кожного, як справи, чи не потрібна допомога у чомусь та перекладали для нас якісь цікаві моменти, оскільки навкруги все жило і говорило переважно естонською. Ми в них просто закохалися і так і поїхали додому з сердечками в очах.

Отже, коли ми діставалися додому ці два дні, сил вистачало лише на те, щоб ̶п̶о̶б̶и̶т̶и̶ ̶д̶і̶т̶е̶й̶ ̶п̶о̶д̶у̶ш̶к̶а̶м̶и̶ влаштувати невеличкий подушковий бій та з останніх сил лягти спати.

Останній ранок, ми швидко зібралися, на диво, нічого не забули, дорога на автобусну станцію, потім знову всього лише 20 годин подорожі - і ми вдома, передаємо дітей на руки батькам зі сльозами щастя на очах.

Ця подорож - по праву одна з найяскравіших подій 2016го. Вже з нетерпінням чекаємо нашого турніру FLL наступного року; Дух FLL - це як Дух Різдва - у нього закохуєшся відразу і назавжди.

Немає коментарів:

Дописати коментар